Протягом 17-20 грудня я перебував у Україні, спілкувався з тими людьми, з якими потрібно було зустрітись. (Користуючись нагодою, передаю особливий привіт співробітникам своїх структур і щиро дякую їм за «проФФесіоналізм» - я гарантую, що такої спецслужби, яка б захищала інтереси народу України, на сьогодні не існує. Функціонує спецслужба, що відверто працює на знищення держави та захищає бандитів при владі.)

Сьогоднішня ситуація, що склалась щодо справи про вбивство Гонгадзе та справедливого притягнення колишніх керманичів держави до відповідальності – у мене не було жодних ілюзій відносно суду. Чому українські суди прийняли такі рішення? Тому що у нас все наче в африканських країнах – щоб самому жити добре, плем’я не проти з’їсти людину. А як треба – то й не одну.

Україна теж має неабиякий історичний досвід канібалізму. В часи голодомору лише декілька чекістів серед білого дня на очах у всіх - здоровенних роботящих чоловіків-селян – відбирали останнє у законних власників. Лише два чекісти – зазвичай чекістами ставали ті, хто не вмів і не хотів працювати своїми руками – без жодних проблем мародерствували в українському селі. Один грабує, а інший тримає на мушці.

В переважній більшості чекістами ставали вихідці з царської охранки – не слідчі, а ті, хто забезпечував саме збереження режиму. Ходили, винюхували, доносили. Головним завданням перед собою в них було знищення працьовитих людей, тому що коли людина незалежна від влади – це є найбільша небезпека для диктатури.

Мільйони людей загинули мученицькою смертю, хоча енкаведистів було максимум сотня тисяч. Якою б була історія, якби ці мужики, не обділені розумом та силою, чинили опір, щоб врятувати життя своїх дітей, своєї сім’ї?

Можливо, вся проблема була в тому, що революції в 1917 та 2004 роках відбулися досить мирно, без крові?

Українці будуть дуже довго терпіти. В більшості з нас оселився страх задати питання, страх самому вплинути на процес. Сучасна СБУ перетворюється на СС, яку можна порівняти з тими чекістами в голодомор. Скільки покидьків в СБУ – декілька на сотню – але інші дев'яносто принизливо мовчать. Так само і серед журналістів - лише один-два «толерантних до злочинів влади» журналіста роблять погоду у всьому інформаційному просторі України. 

Якщо журналісти будуть вставати по одному, то того ж Княжицького рано чи пізно з’їдять. Пам’ятайте, разом - ви ж сила! У іншому випадку прийдуть сучасні «комуністи» і зроблять суспільству вже « модернізовану» колективізацію.

Все таки ми маємо бути вдячні цій владі, тому що вона робить неможливе – об’єднує Україну. Я особисто готовий надати допомогу тим людям, які відчувають небезпеку від режиму, яким потрібна допомога в отриманні політичного притулку за кордоном, які переслідуються бандою у власній державі і у яких виникли проблеми з виїздом за межі України.