Чи можлива взагалі в Україні, враховуючи її історію, журналістика без чіткої громадянської позиції? Чи не є сьогоднішні процеси, зокрема розвиток справи Кучми, наслідком того, що у багатьох журналістів її немає?

- Безумовно, журналіст повинен мати громадянську позицію, бо журналістика - це не лише репортерство, а також аналітика і публіцистика, яку неможливо створювати з холодним серцем. Хоча і в репортерстві з його жорсткими стандартами є місце громадянській позиції. Адже воно передбачає гостре прагнення донести до людей всю повноту інформації, яка необхідна для їхнього свідомого вибору.

Місія журналіста полягає в тому, аби донести до людей Суть того, що відбувається. А позиція журналіста - це завжди позиція захисника прав людини, прав суспільства. І ця місія передбачає не лише прагнення інформувати людей про все, що відбувається, але і жорстку, гостру позицію з багатьох питань, що дискримінують права людей, критику влади, критику політиків. Тому я вважаю, що журналіст без громадянської позиції неможливий. Ти повинен вболівати за те, аби громадяни завдяки інформації, донесеної тобою, могли робити правильний вибір, могли проявляти свою позицію.

- Ви сказали, що українській журналістиці потрібен виклик. Упродовж місяця було достатньо критичних ситуацій, які вимагали від журналістів реакції. Наприклад, рішення Печерського суду про те, що порушення кримінальної справи проти Кучми необґрунтоване. Досить багато українських журналістів, зокрема з руху «Стоп цензурі!», займалися справою Гонгадзе, а коли було ухвалено рішення, більшість із них промовчали. Чому?

- А все-таки коли йдеться про суди над Кучмою або Тимошенко - це політичний процес. Тому журналісти вважають за краще залишатися сторонніми спостерігачами, ніж активно протестувати і заявляти про свою позицію. Виходячи з цього, я думаю, що справа Гонгадзе вже не може бути каталізатором об'єднувальних процесів у журналістському середовищі. Крім того, що стосується справи Кучми, журналісти вже погано розуміють, що взагалі відбувається.

В Україні є всього декілька журналістів, які досконало знаються на справі Кучми - Гонгадзе. У більшості ж до кінця немає розуміння, хто стояв за цим убивством, навіщо і кому воно було потрібне. Якщо ж деяке уявлення є, то воно, наскільки я розумію, деколи розходиться як з тим, що хотіли б бачити у цій справі можновладці, починаючи від Кучми і закінчуючи Януковичем, так і певною мірою з тією версією подій, до якої схиляється журналістська спільнота. Думаю, що ті журналісти, які більше знають, теж не хочуть іти проти загальної течії.

Врешті-решт, як би хто не ставився до плівок Мельниченка, але розмови у кабінеті Кучми ПІСЛЯ зникнення Георгія до цих пір не оприлюднені; виникає питання: чому? Хоча непряма причетність до вбивства Гії тих, хто був тоді при владі, того ж Кучми, - для мене особисто однозначна. Принаймні, ними створювалася та тотально аморальна атмосфера, в якій тоді і, на жаль, багато в чому зараз вершилися і вершаться «державні» справи.

Несмотря на то, насколько вопиющим является судебное решение, активной реакции общественности и интеллигенции оно не вызвало. И именно в этом — главная драма. И хотя Генпрокуратура еще вчера заявила, что обжалует решение Печерского суда, разложение украинской судебной системы это вряд ли остановит.

«Десятилетие Кучмы» не завершилось, оно продолжается. Мы наблюдаем последствия грабительской и мародерской приватизации, дает о себе знать «воспитанная» за десятилетие судебная система.

Если же вопиющесть этой ситуации оставить за скобками, то необходимо понять: как быть с тем глубоким моральным разладом, который переживает наше общество? Есть ли сегодня здоровые силы, способные этот разлад преодолеть?

Политическая среда — «инфицирована».  Значительная часть интеллигенции — также (а кое-кто даже стал на защиту бывшего президента), а остальные не желают «вмешиваться в политику» (что же это тогда за интеллигенция такая?) А общество даже не заметило, как очутилось втянутым в очень низкие практики, как аморальность стала нормой. 

Хотя многие из россиян, которым мы симпатизируем, сетуют на российскую ситуацию и завидуют Украине, последние события в России доказали, что в тамошнем обществе есть здоровое ядро. И, очевидно, роль российской журналистики (той, которая в течение путинского десятилетия не потеряла себя) в формировании этого ядра — нерядовая. В большей степени именно усилиями журналистов не «замолчаны» в частности убийства Анны Политковской и Сергея Магнитского, а, значит, не распространился вирус безнаказанности. А что говорят некоторые наши акулы пера? Дело Гонгадзе, мол, потеряло актуальность... Вот она — роль журналистики, вот вам корпоративная солидарность и обычная человечность.

“It is very regrettable that Kuchma is getting off on a legal technicality without the evidence against him being the subject of a full hearing,” Reporters Without Borders said.

“This outcome leaves all the questions unanswered and does absolutely nothing to help establish the truth about Gongadze’s murder.The investigation will not advance by sweeping aside the recordings that have always been at the centre of this case. After the many other irregularities that have marked this case from the outset, this ruling is one more reason for seriously questioning the impartiality of Ukrainian justice.”

"Репортери без кордонів різко засуджують рішення Печерського районного суду 13 грудня відкинути звинувачення проти екс-президента Леоніда Кучми у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе у 2000 році".

Організація шкодує, що Кучма через технічні помилки, а тому відсутність доказів під час слідства, ухилився від відповідальності. "Це залишає всі питання без відповідей і абсолютно нічого не робить, щоб допомогти встановити істину щодо вбивства Гонгадзе", - сказано в повідомленні.

"Розслідування не просунеться після відкидання записів, які завжди були у центрі цієї справи. Після багатьох інших порушень, які були в цій справі з самого початку, це рішення є ще однією причиною для серйозного питання щодо неупередженості українського правосуддя", - сказано в заяві.

Я не желаю смерти Кучме. Пусть живет. Потому что не важно, где он будет вспоминать свои разговоры с Кравченко – за решеткой или в доме с мраморными полами.

Это не злорадство. Это констатация факта – чтобы ни говорили купленные жирными пенсиями члены Конституционного суда, как бы ни трактовали букву закона потерявшие совесть судьи, в этой стране мало кто сомневается, что на пленках зафиксирован голос Кучмы. А значит – напрямую причастен к смерти Георгия Гонгадзе. И пусть он подает на меня в суд.

Да, он не говорил прямо – "убейте Гонгадзе, он совсем уже абарзел". Он просто посоветовал оставить Георгия "без штанов", "отвезти его к чеченцам". Пустяк. Подольскому повезло. Его вывезли в лес, но он жив до сих пор. А на пленках есть тот же Кучма с Кравченко, которые, смеясь, обсуждают этот момент.

Есть буква закона, а есть его ДУХ. Если человека убивают и об этом становится известно благодаря незаконно сделанной записи, это МОЖЕТ являться доказательством. Ибо нет ничего выше человеческой жизни. Ни закон, никем не исполняемый в этой стране, ни деньги, которые служат оправданием для таких решений.

Вы видите, какую страну вы строите? Страну, где на 10 подонков пару порядочных людей. Где становится неприличным быть искренним и честным. Где Ганна Герман и Дарка Чепак – пример для молодежи, где Чечетов – самый примерный депутат, а Богословская – борец за справедливость, где ценится только умение вовремя предать, где нищие по декларации люди ездят на лимузинах ценой в хороший дом.

Помню, как я удивилась, когда подтвердилась новость о возбуждении дела против Кучмы. Не верила, что при моей жизни это дело будет раскрыто. Не надеялась, что будут хотя бы попытки дойти до самого верха. Теперь надеюсь только на совесть. Она не дремлет. Она мучает и в конце-концов заставляет признаваться.

Останні новини в розслідуванні вбивства журналіста Георгія Гонгадзе на сайті "Справа Гонгадзе/ агонія влади"/

Фото Олександра Течинського

З  моменту зникнення Георгія Гонгадзе було висловлено чимало версій даної трагедії, яка суттєво повпливала на новітню історію України. Після винесення Апеляційним судом міста Києва вироку виконавцям злочину ми отримали очевидно остаточну офіційну версію, яка, втім, не проливає світло на те, хто був замовником злочину. Надаємо громадськості можливість ознайомитися з суттєвими моментами вироку суду

23.07.2009 Колишній співробітник президентської охорони Микола Мельниченко вважає, що затримання колишнього співробітника кримінальної розвідки Міністерства внутрішніх справ Олексія Пукача, обвинуваченого у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе, може вплинути на притягнення до кримінальної відповідальності голови Верховної Ради Володимира Литвина.

Колишньому охоронцеві екс-президента Леоніда Кучми Миколі Мельниченку надана посилена охорона.З його слів, це пов'язано,  із завершальною стадією розшифровок записів Мельниченка, а також з арештом колишнього начальника Головного управління кримінального розшуку департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексія Пукача.

28.07.2009 Міжнародна федерація журналістів (МФЖ)  заявила, що арешт  генерала Олексія Пукача, головного підозрюваного у вбивстві українського журналіста Георгія Ґонґадзе,  а також повідомлення про його зізнання в причетності до цього вбивства забезпечують українську владу унікальною можливістю встановити правду про цей жорстокий  злочин і справедливо судити відповідальних за нього.  

«Це момент  істини,  -  сказав президент МФЖ   Джим  Бумела,  -  влада   не може  пропускати  можливість виявити тих, хто дав команду на здійснення цього злочину».

МФЖ та його відділення по всьому світі проводять кампанію з метою домогтися справедливості у справі Ґонґадзе.

Володимир Литвин завжди стверджує, що насамперед цінує логіку – у всьому!.. Це логічно!
Якось Володимир Литвин стверджував, що звинувачувати його у причетності до вбивства Георгія Гонгадзе не логічно!
Логічно виникає питання – чому? Логічне питання, чому Леонід Кучма так був обурений журналістом Гонгадзе! Логічно знати, що писав до свого зникнення Георгій та його «Українська правда».

3 липня 2000 року до кабінету Президента України Леоніда Кучми, як завжди, зайшов його провідний радник, голова президентської Адміністрації, Володимир Литвин. Повернемося ще раз у той день та пригадаємо діалог, слова з якого стали роковими для журналіста Г.Гонгадзе.

16 вересня 2008 року мине вісім років з того часу як зник журналіст Георгій Гонгадзе. Згодом його обезголовлене тіло знайшли в Таращанському лісі… До цього часу душа Георгія блукає десь поруч, обережно торкається нас, благаючи віддати землі тіло, щоб назавжди поєднатись з ним у вічному покої. Ми бачимо, що двоє вбивць Георгія покарані, ми чуємо, що один із них переховується, ми відчуваємо, що замовники його вбивства не покарані. Їх обіцяли знайти і покарати, чотири роки тому…