Oehme van Sweden звинувачує Пінчук і кіпрську компанію Maypaul у неоплаті послуг з ландшафтного дизайну біля маєтку під Києвом, у якому, за твердженням позивача, проживає сімейство Пінчуків. Ділянку, на якій Oehme van Sweden під керівництвом Пінчук і її представників розробляла ландшафтний дизайн, у 2004 році отримала компанія ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія"Світ Шляхів".

"Світ Шляхів" завдячує отриманню ділянки уряду Віктора Януковича. Адже саме його уряд у квітні 2004 року передав в оренду, а вже у липні у власність "Світу Шляхів" 114 га землі у елітному районі під Києвом Конча-Заспа.
У жовтні того ж року тодішній губернатор Київщини Анатолій Засуха підписав акт на право на землі для цієї фірми на земельну ділянку у 135 га. Найцікавіше те, що цільове призначення цієї землі кваліфіковано для обслуговування реабілітаційно-оздоровчого центру, що часто роблять для того, аби зменшити номінальну вартість землі. 

Oehme van Sweden минулого року змогла переконати міжнародний арбітражний суд, що їхні послуги були призначені для Пінчуків, а відтак за борг відповідальна не лише компанія Maypaul, керівник якої підписав контракт, але й  одна з найбагатших родин України.

" Когда задействуются спецслужбы, то, как правило, обыватель не узнает правду никогда... Лично я глубоко убежден, что по так называемому делу Гонгадзе в Украине был еще не последний труп. И, по моему мнению, и к моему глубокому сожалению, я не сомневаюсь в том, что трупы по этому делу в Украине еще будут. И не один"

Во второй части интервью НБН адвокат Андрей Федур, представляющий в суде интересы Леси Гонгадзе, рассказал о своем взгляде на дальнейшее развитие событий в деле «Кучмы-Гонгадзе», «темных пятнах» в следствии, судьбах Алексея Пукача и Николая Мельниченко, а также преимуществах и опасностях нового Уголовно-процессуального коде кса.

Все годы украинской государственности все чиновники, от которых зависело решение этих вопросов, делали все для того, чтобы судебной системы в этой стране не было в принципе.

Потому что если бы хотя бы одному из высших должностных лиц этой страны пришла бы в голову мысль, что этот аппарат – репрессивный аппарат – может, не дай Бог, каким-то боком зацепить их, они бы ночами не спали! И сделали бы все для того, чтобы его изменить, создав таким, что если завтра кому-то захочется их зацепить (как правило, абсолютно незаконно, выясняя какие-то свои, личные, отношения), то они могут спокойно прийти в суд и защитить свои интересы.

Но в Украине таких судов нет! Есть базар, где, если у вас есть деньги, вы можете что-то купить. А прийти во Дворец правосудия, где судья, как арбитр, рассмотрит доказательства одной и другой стороны, и обязательно постановит объективное решение, основанное на законе, то такого Дворца правосудия у нас нет! И это сделали все они!

В начале 2001 года я говорил по этому делу так: нет убийств, которые не раскрываются, и есть всего два случая, когда они могут остаться не раскрытыми. Это – когда работает непрофессиональная группа, или когда это кому-то не выгодно.
Допустить то, что по делу об убийстве Гонгадзе может работать непрофессиональная группа – я не могу.Остается второе: это кому-то не выгодно. При том, что в стране меняются президенты, а провести объективное расследование почему-то все равно никто из них не хочет.

Эти люди сегодня у власти, и имеют серьезные властные полномочия в этой стране. Находясь там, они всегда будут делать все возможное, чтобы довести это дело до абсурда. Потому что если следствие выйдет на объективное расследование, через 15 минут они будут в камерах. И будут давать показания и явки с повинной. Но, на мой взгляд, эти люди имеют столько полномочий, что могут чинить этому серьезные препятствия.

ЗАЯВА

Ми, міжнародні та українські журналістські організації і рухи, висловлюємо глибоку стурбованість відсутністю будь-якого прогресу у встановленні справедливості і покаранні замовників вбивства журналіста Георгія Гонгадзе протягом останніх двох років.

Процес за обвинуваченням О.Пукача лишається повністю закритим, хоча серед 116 томів справи таємними є лише близько десятка томів. Ст. 6 Конвенції захисту прав людини та основних свобод передбачає право на відкритий процес і мінімальну кількість закритих засідань з огляду на необхідність захисту державної таємниці.

Ми розцінюємо закритість усього судового процесу як порушення права громадськості та потерпілих на отримання суспільно важливої інформації, і вважаємо, що таким чином створюється штучна перешкода журналістам у виконанні їхніх професійних обов'язків.

Ми вважаємо, що роздрібненість справи Гонгадзе заважає встановленню справжніх замовників вбивства.

На сьогодні існує вже 5 справ, пов'язаних з убивством Георгія Гонгадзе -

(1) за обвинуваченням О. Пукача,
(2) за обвинуваченням Ю. Кравченка,
(3) за обвинуваченням Л. Кучми, та
(4) щодо інших осіб, причетних до вбивства (справа фактова, існує насамперед для того, щоб спекулювати).
Крім того, є справа за обвинуваченням М. Мельниченка, яку нібито розслідує слідче управління СБУ.

Але, відповідно до закону, якщо подія злочину одна й та сама, то розділення справ можливе лише тоді, коли є істотні перешкоди розглядати справи разом. Як мінімум, потрібно об'єднати в одне провадження справи щодо Ю.Кравченка та щодо Л. Кучми.

Ми вимагаємо невідкладно визначитися щодо тих осіб, чиї імена принаймні фігурують в показах Пукача та Мельниченка (В.Литвин, Л.Деркач, Є.Марчук, О.Мороз, Е.Фере, та інші ). Проти них є така сама сукупність доказів, що й проти Ю. Кравченка та Л. Кучми (покази О.Пукача та записи М.Мельниченка), але немає ні постанови про відмову в порушені кримінальної справи, ні постанови про порушення кримінальної справи. Ми вимагаємо негайно припинити політичні спекуляції справою Гонгадзе.

Ми різко засуджуємо відмову Генеральної Прокуратури України розслідувати перешкоджання слідству у справі Гонгадзе, зокрема - встановлювати осіб, які причетні до фальсифікації та блокування розслідування у 2000-2004 роках, встановлювати чи перешкоджав розслідуванню Л.Кучма, і т.д. Факт такого перешкоджання було встановлено рішенням Європейського суду з прав людини у справі Гонгадзе v.України від 8 листопада 2005 року.

У зв'язку з вищезазначеним, ми вимагаємо:

Від Печерського суду міста Києва:

- Роз'яснити суддям, в тому числі суддям зі складу колегії, яка розглядає справу за обвинуваченням Пукача О.П. , про необхідність мінімально закривати судове слідство з огляду на наявність державної таємниці.

- Переглянути режим слухання справи Пукача і визначити його таким, що у закритому режимі суд вивчає лише ті матеріали, які мають гриф секретності та допитує лише тих свідків, які є негласними працівниками міліції. Це необхідно вчинити задля забезпечення права суспільства та потерпілих на публічний розгляд справи

Від Генеральної прокуратури України:

- Повідомити, який слідчий прийняв до провадження справу за обвинуваченням Кравченка Ю.Ф. та коли планується закінчити слідство у справі.

- Порушити кримінальну справу за фактом тиску на слідчі органи під час розслідування вбивства Гонгадзе, що було встановлено Європейським судом з прав людини.

- Визначитися процесуально шляхом винесення постанови про порушення кримінальної справи щодо Литвина В.М., Фере Е.В., Л. Деркача тощо, про причетність до злочину яких ідеться в показах Пукача О.П.

Від Служби безпеки України:

- Повідомити, чи оголошено Мельниченка М.І. в міжнародний розшук, і пояснити, чому Мельниченко М.І. вільно та безперешкодно пересувається в Європі.

Довідка:

*Українська медіа-асоціація об'єднує Інститут масової інформації, Інститут медіа-права, «Інтерньюз-Україна», профспілка «Медіафронт», бюро журналістських розслідувань «Свідомо», «Телекритика», та Комітет моніторингу свободи преси Криму.

- Вы говорили, что вокруг «дела Гонгадзе» подозрительно много трупов. В деле действительно замешаны такие влиятельные люди, что всех, кто хоть что-то об этом знал или знает – убивают? Точнее, многие люди (свидетели) умирают не своей смертью или при странных обстоятельствах.

- Умирали все своей смертью, но при странных обстоятельствах. Кто смертельно отравился, кто смертельно заболел, даже мужчина, который нашел труп Гонгадзе в Таращанском лесу – и тот умер. Живым остался Пукач. И еще Джига. Но суд ведь принял решение – дело возбужденно незаконно! Все! Надеюсь, больше никто умирать не будет! (отвечает неохотно, со злостью, видно, что эти вопросы ему неприятны, а тема – болезненна – НБН.)

- В отношении Кучмы – после суда первой инстанции он заявил, что заинтересован в справедливом расследовании: почему умер журналист Гонгадзе? А фильмом на ICTV он говорит о том, что к смерти Гонгадзе не причастен, что журналиста убили другие, фактически «под пленки Мельниченко». Там говорится о том, что это была спецоперация по дискредитации Кучмы «сильными и влиятельными».

- Он считает, что не причастен к убийству? А я считаю, что у следствия достаточно оснований утверждать, что причастен.

В отношении того, что журналист жив – было проведено десятки экспертиз, генетических, в том числе. И на 99,999%, труп, который обнаружили в Тараще, – труп журналиста. Более того, есть приговор суда в отношении трех милиционеров – исполнителей убийства – Николая Протасова, Валерия Костенко и Александра Поповича, и он вступил в законную силу (приговор Апелляционного суда Киева от 15 марта 2008 года – НБН.). Приговором суда установлено, что именно эти милиционеры убили Георгия Гонгадзе. Обращаю внимание, именно убили. Именно Георгия Гонгадзе.

Но для дискредитации кого-то спецслужбы либо ищут, либо создают сами и потом используют имеющийся у них на человека компромат. Но компромат на Кучму они же где-то взяли, а не выдумали? То, что было в начале «дела Кучмы» – пленки Мельниченко и голос Кучмы на них, это – правда, и это было.Если бы у них не было такого факта, им нужно было бы что-то придумывать, делать.

Но там и делать ничего не надо было – вот они, факты – берите! А от того, что суд признал, что Мельниченко незаконно записывал Кучму, голос на пленках не перестал принадлежать Кучме, ведь так?

Полный текст интервью по «делу Кучмы» с первым заместителем генпрокурора Украины Ренатом Кузьминым читайте на НБН в понедельник, 23 января.

Первый заместитель генпрокурора Украины, руководитель Главного следственного управления по расследованию особо важных дел Генпрокуратуры Украины Ренат Кузьмин поддерживает желание экс-президента Украины Леонида Кучмы относительно справедливого расследования «дела Кучмы».

«Кучма хочет справедливого расследования? Очень хорошо. Весь мир этого хочет, и я, кстати, тоже этого хочу. Свою позицию по этому поводу я высказал, возбудив против Кучмы уголовное дело», – сообщил Ренат Кузьмин.

«Если суд принял решение в пользу Кучмы и посчитал, что дело мной было возбужденно незаконно, то это вовсе не означает, что завтра в отношении Кучмы не может быть возбуждено уголовное дело уже законно», – подчеркнул г-н Кузьмин.

«Закон такое право прокурору дает. Другими словами, если суд посчитал, что на момент возбуждения уголовного дела, т.е. на 21.03.2011, для этого было не достаточно оснований, то он отменил мое постановление. Оставив за прокуратурой право собрать достаточные основания и возбудить дело еще раз», – объяснил Ренат Кузьмин в эксклюзивном интервью НБН.

Потерпілий у справі за обвинуваченням екс-працівника МВС Олексія Пукача в убивстві журналіста Георгія Гонгадзе Олексій Подольський вимагає відводу судді, що розглядає справу.

Подольський заявляє, що за головування саме судді Полтавцевої Г.А. "приймалися ганебні рішення Київського Апеляційного суду, що у порушення та ігнорування законів України фактично припиняли судове розслідування причетності Леоніда Кучми до злочинів, що були скоєні проти мене та Гонгадзе".

"Саме цей суддя освятив безпрецедентне рішення Печерського суду, виписане перед тим Генпрокуратурою, про те, що генерал Олексій Пукач вбивав Гонгадзе і катував мене без замовлення", - заявив журналіст.

"Не сьогодні, а саме тоді - 2 березня 2011 року, коли суддя Полтавцева власноруч дописала Кримінальний кодекс новою термінологією та не існуючою в українському Праві кваліфікацією: вбивство за злочинним наказом, – починалося псевдосудове відмивання Кучми від крові його політичних опонентів", - вважає потерпілий.

"Не маю ані найменшої надії на те, що мій відвід буде задоволений. Так само, ще до початку розгляду апеляційних скарг по суті впевнено прогнозую, що рішення судді Полтавцевої попри всі аргументи, попри закони і Конституцію, попри логіку і здоровий глузд буде винесено на користь родини Кучми", - зазначає журналіст.

«Процессы, которые сегодня проходят в Украине – судебно-политические. А такие процессы, как правило, за чертой закона. Когда побеждает не сила закона, а закон силы», – объяснил адвокат бывшего майора Госохраны Николая Мельниченко – Николай Недилько.

Что касается самого суда, находящегося в центре нашей столицы – Печерском районе Киева, то своеобразную оценку ему дал один из участников процесса – потерпевший Алексей Подольский: «У меня такое предположение, что революция, которая очень скоро должна случиться в Украине, первым делом снесет под фундамент именно Печерский суд. Этот символ не правосудия, а наглости и издевательства.»

«Мне дали 20 минут на ознакомление с делом, а за моей спиной стоит представитель МВД… Таким образом они давят на меня. Мы что, подсудимые? Я нахожусь в украинском суде и хочу, чтобы в этом суде были нормальные условия для совершения правосудия. А мне не дают возможности даже нормально ознакомиться с материалами», – возмутился Александр Ельяшкевич (представитель пострадавшего Подольского ).

 Алексей Подольский заявил: «Судья ведет процесс предвзято и в интересах обвиняемого. Чтобы я не спорил, как считает судья, не нужно на меня давить. Но то, что за моей спиной выставлен конвой, я воспринимаю как давление и личную обиду. Я не совершал ни одного преступления, не нанес никому никакого вреда. Тогда за что меня так унижают этой охраной? Украинца, гражданина?» 

 Через некоторое время Подольский заявил, что в знак своего протеста, он покидает заседание: «Мне здесь делать нечего. Бог вам судья. Есть еще и высший суд». «Если вы будете мне угрожать…» – начала было судья. «Богом? Богом можно угрожать, граждане?» – с горечью и бессилием в глазах обратился к присутствующим Подольский. 

Во время заседаний Печерского суда прокурор, преимущественно, отмалчивался и во всем полагался на суд. Такая (никакая) позиция прокуратуры возмутила даже судью Супрун. Дескать, почему я одна должна отдуваться за процесс. «Прокуратура, выскажите свое мнение, а не повторяйте все время: «на рассмотрение суда!» – приблизительно такими словами, в сердцах и даже несколько на повышенных тонах обратилась судья на одном из заседаний к прокурору.

Дальше: прокурор Басов в буквальном смысле убегал от журналистов, когда те просили его о комментариях (в отличие от прокурора на суде по делу Юлии Тимошенко – Лилии Фроловой, которая всегда активно комментировала процесс). Как правило, подобное поведение прокурора (как и любого другого на его месте) может свидетельствовать о том, что итог дела уже решен «наверху», и его задача – элементарно отмалчиваться.

Це зовсім інші люди, зовсім інша ментальність. Кучма хоче йти далі, він хоче покарати тих людей, хто знали, що записували, а це хто? Це Марчук, це Мороз, це Турчинов, це Тимошенко. Це ті люди, які знали, що я записую, що я документую Кучму. 

 І для нього це – беру в лапки –  «свята» справа. Як так, чого це він не зупинив, ні, ми його покараємо. Мороза покараємо, Тимошенко покараємо, Турчинова покараємо, а Мельниченка потрібно показово стратити для того, щоб іншим поколінням наперед не кортіло.

Як в окремо взятому епізоді дійсно Гонгадзе не представляв такої великої небезпеки для Кучми. Але не забувайте: тоді влада зажерлась, їй було наплювати на все, вона ішла на те, щоб залякати простих людей. От ми візьмемо і цього вб’ємо, щоб інші «подонки – журналісти» знали, як їм можна писати про «сильних цього світу», а кому не можна писати.

Тобто, якщо ти журналіст, ти живеш в Україні, якщо ти юрист, депутат, ти маєш хвалити керівництво країни і мусиш знати, що влада в Україні від Бога, як казав Кучма. А критикувати Божу владу – як так можна?

Про це йдеться в депутатському запиті Омельченка на адресу голови Апеляційного суду Києва Антона Чернушенка.

"Можна лише здогадуватись, хто і у який спосіб "умовив" Пшонку примусити слідчого поновити досудове слідство у справі по обвинуваченню Кучми", - додає Омельченко.

Він також нагадує, що ТСК ще в 2002 році дійшла висновку, що наявних доказів достатньо, щоб вважати Кучму, Володимира Литвина, Юрія Кравченка, Леоніда Деркача "співучасниками" викрадення Гонгадзе – і ухвалила вимагати від ГПУ порушити справу.

Омельченко просить у голови Апеляційного суду Києва об’єктивного розгляду апеляційних скарг на закриття справи проти Кучми.

(документ)

Припущення, що суддя Печерського районного суду Галина Супрун могла безплатно скасувати постанову про порушення кримінальної справи щодо Леоніда Кучми я відкидаю категорично. Не вірю – й усе тут. Бо безплатно написати те, що суддя Супрун виклала в постанові від 14 грудня 2011 року у справі №4-5856/11 , правник може хіба лише під тортурами.

Якщо суддя розглядає скаргу на постанову про порушення кримінальної справи попри те, що разом з матеріалами справи надійшла постанова про завершення досудового слідства , передбачити результат нескладно. Бо таке можливо лише у випадку серйозної зацікавленості судді.

Ясна річ, що пані Супрун визнала постанову від 21 березня 2011 про порушення кримінальної справи щодо Леоніда Кучми незаконною та скасувала її на підставі рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року. Для тих, хто не зрозумів, повторюємо: процесуальний документ скасований з моменту свого видання, тобто з 21 березня, на підставі рішення КСУ, яке було винесене через 7 місяців після порушення кримінальної справи і яке ну ніяк не могло бути відомо Кузьміну в березні.

Одначе такі деталі не могли стати на перешкоді печерському правосуддю – кажуть, начебто заради можливості порадувати Леоніда Даниловича в Генпрокуратурі терміново, вже після початку судового процесу, відновили слідство . Пишемо «кажуть», бо відповідної постанови в наданих до Печерського суду матеріалах справи виявлено не було й ніхто з учасників процесу – навіть представник ГПУ Дмитро Басов – її не бачив. Тож судді довелось розглядати справу на підставі інформації, одержаної по телефону під час перерви.

І хто після цього посміє запідозрити суддю Супрун у безкорисливості?